Які податки і мита доведеться сплатити при купівлі або продажу квартири або будинку відповідно до законодавства України?
Якщо ви продаєте нерухомість:
– якщо ви володієте нерухомістю більше, ніж три роки, і це ваш перший продаж нерухомості протягом календарного року, то розмір мита становитиме 1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості;
– якщо ви володієте нерухомістю менше трьох років, вам доведеться оплатити: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на дохід (5% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості);
– якщо ви – нерезидент України, оплатити потрібно: держмито (1% від ціни об’єкта, зазначеної в договорі, але не нижче його оціночної вартості); податок на доходи фізичних осіб (15% від вартості нерухомості) і військовий збір (1,5% від вартості нерухомості).
Якщо ви покупець:
– суму в розмірі 1% від ціни нерухомості в Пенсійний фонд (для резидентів і нерезидентів)
– державне мито в розмірі 1% від вартості об’єкта
– адміністративні збори за переоформлення права власності в Державному реєстрі речових прав.
Разом з тим існують категорії населення, які звільненні від оплати держмита:
– інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї військових, зниклих без вести;
– інваліди 1-ї та 2-ї груп;
– ліквідатори аварії на ЧАЕС.
Якщо до пільгових категорій громадян належать обидві сторони угоди, вони звільняються від виплати держмита. Якщо “пільговиком” виступає лише одна боку, то друга від виплати держмита не звільняється.
У скільки вам обійдеться процес реєстрації?
Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України № 51 “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень”:
– оплата за державну реєстрацію права власності стягується в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних громадян.
– процедура реєстрації повинна бути проведена протягом 5 днів з дня внесення відповідного заяви до Державного реєстру прав.
Будь-те пильними, вагома доля справ в судах до ріелторів та агенцій з нерухомості у зв’язку з їх махінаціями та халатним відношенням, не дивлячись на оплату їх послуг в обсязі 5 % від вартості нерухомості.
Довіряйте адвокатам та ліцензованим нотаріусам!!!

Вищі навчальні заклади України мають обмежену кількість бюджетних місць. Альтернативним варіантом здобуття вищої освіти виступає навчання на договірній (платній) основі. Договір підписується одним із батьків і останні несуть обов’язок по оплаті за навчання абітурієнта. Статистика свідчить, що батьки в переважній більшості свої обов’язки в частині оплати за навчання виконують належним чином. Проте існують винятки із загального правила, зокрема коли останні розлучені і виникали питання про стягнення аліментів.

Як вбачається з положень ст. 198 Сімейного кодексу України (надалі – СК), що батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Статтею 199 СК України визначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Для того, щоб стягнути аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, необхідно звернутися з позовом до суду. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

В цьому разі розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 1 ст. 200 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з положень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Узагальнюючи викладене, приходжу до висновку, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання не є безумовним обов’язком одного з батьків. Якщо один із батьків в добровільному порядку не оплачує навчання дитини, то є підстави для звернення до суду з позовом. Однак для позитивного рішення необхідна наявність певних умов, обумовлених вищезгаданою постановою Пленуму ВСУ та відповідними правовими висновками (практикою) Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду.

  Грунт Ю.В.

                                                                                                          керівник практики сімейного права

                                                                                                          ПАНП “Борисфен”